місце акт думки - байдуже чи виникає цей акт думки з нашого наміру або ні здібність до направленого мислення я називаю інтелектом здібність до пасивного або ненаправленого мислення я називаю інтелектуальною інтуїцією далі направлене мислення інтелект я називаю раціональною (див ) функцією тому що воно підводить вміст уявлень під поняття на підставі усвідомленої мною розумної норми навпаки ненаправлене мислення або інтелектуальна інтуїція є для мене функцією ірраціональною (див ) тому що воно судить і упорядковує вміст моїх уявлень по нормах які мною не усвідомлені і тому не пізнані як розумні у відомих випадках проте я можу згодом зрозуміти що і інтуїтивний акт думки відповідає розуму хоча він і склався на шляху який є для мене ірраціональним мислення кероване відчуттям (див ) я не розглядую як інтуїтивне мислення але як мислення залежне від відчуття тобто таке мислення яке не слідує своєму власному логічному принципу а підкоряється принципу відчуття у такому мисленні логічні закони присутні лише по видимості насправді ж вони зняті і замінені намірами відчуття 38 неповноцінна функція див підлегла функція 39 образ (bild) коли я в цій праці говорю про образ то розумію при цьому не психічне відображення зовнішнього об'єкту а що таке споглядає яке в поетиці іменується образом фантазії такий образ лише побічно пов'язаний із сприйняттям зовнішнього об'єкту - він покоїться швидше на несвідомій діяльності фантазії і будучи її плодом він є свідомості більш менш раптово як би на зразок бачення або галюцинації не маючи проте їх патологічного характеру тобто не входивши в клінічну картину хвороби образ має психологічний характер фантастичних уявлень і ніколи не має того нібито реального характеру який властивий галюцинації тобто він ніколи не стає на місце дійсності і завжди відрізняється як «внутрішній образ» від плотської дійсності за спільним правилом він позбавлений також всякій проекції в простір хоча у виняткових випадках він і може з'явитися до певної міри ззовні випадки такого роду слід називати архаїчними (див ) якщо тільки вони не є перш за все патологічними що проте зовсім не відміняє їх архаїчного характеру на примітивному ступені тобто в душевному устрої первісної людини внутрішній образ легко переноситься в простір як бачення або слухова галюцинація не отримуючи від цього патологічного значення хоча за спільним правилом образ не має значення дійсного реального явища проте для душевних переживань він все ж при відомих обставинах може мати набагато більше значення тобто йому може бути властива величезна психологічна цінність що складає таку «внутрішню» дійсність яка за відомих умов переважує психологічне значення