критерій може служити не менше ефективний як класифікатор хоча на мій погляд інші не володіють настільки обширним практичним значенням карл густав юнг "психологічна теорія типів"[лекція прочитана на конгресі швейцарських психіатрів (цюріх 1928) і опублікована як «psychologische typologies («психологічна типологія») в «seelenprobleme der gegenwart» (zurich 1931) при підготовці справжньої роботи був використаний (із змінами) російський переклад з німецького зроблений а м боковіковим і опублікований /134- с 90-110/] характер - це стійка індивідуальна форма людського буття що склалася оскільки ця форма втілює в собі як фізичну так і психічну природу то спільна характерология є вченням про ознаки як фізичної так і психічної властивості нез'ясовна єдність жвавої істоти є причиною того що фізична ознака є не просто фізичний а психічний - немає просто психічний нерозривність і цілісність природи нічого не відає про ті несовместимостях і відмінності які вимушений встановлювати людський розум щоб зуміти прокласти дорогу до розуміння розрізнення тіла і розуму - це штучна дихотомія дискримінація яка поза сумнівом більшою мірою грунтується на своєрідності інтелекту що пізнає чим на природі речей насправді ж взаємне проникнення тілесних і психічних ознак настільки глибоко що по властивостях тіла ми не лише можемо зробити виводи що далеко йдуть про якості психічного але і по психічній специфіці ми можемо судити про відповідні тілесні форми останнє звичайно зажадає від нас незрівнянно великих зусиль але мабуть не через те що психіка робить менший вплив на тіло чим тіло на психіку а тому що якщо починати з психічного то нам доведеться робити вивід по невідомому про відомий тоді як інакше у нас є перевага адже тут ми можемо відштовхуватися від відомого тобто від видимого нами тіла всупереч психологічній теорії яка нібито у нас сьогодні існує психічне все ж набагато бесконечнее і темніше ніж видима поверхня тіла психічне як і раніше є чужою незвіданою країною з якої до нас поступають лише непрямі вісті що передаються через схильних до всіляких ілюзій функції свідомості отже безпечнішим представляється шлях від зовнішнього до внутрішнього від відомого до невідомого від тіла до психіки тому всі спроби створення характерологии зачиналися зовні до них відносяться такі методи предків як наприклад астрологія яка навіть зверталася до зірок щоб осягнути ті лінії долі зачала яких лежать в людському серці а також хіромантія френологія галля і фізіогноміка лафатера недавні спроби подібного роду представлені графологією фізіологічною типологією кречмера і кляксографическим методом роршаха як видно шляхів від зовнішнього до внутрішнього від тілесного до психічного цілком достатньо такий напрям від зовнішнього до внутрішнього має бути