було абсолютно не властиве «гуморальній» психології грецької медицини у філософському сенсі тут і виникли градації між парменидовскими полюсами світла і тьми верху і низу людей почали підрозділяти на гиликов (hylikoi) психиков (psychikoi) і пневматиків (pneumaticoi) виділяючи відповідно матеріальне психічне і духовне буття подібна класифікація немає звичайно науковим формулюванням схожості і відмінностей - це критична система цінностей заснована не на поведінці і зовнішньому вигляді людини як фенотипа а на визначеннях етичної містичної і філософської властивості хоча останні і не є в точності «християнськими» поняттями вони проте складають невід'ємну частку раннього християнства за часів святого павла само його існування є неспростовним доказом того розколу який виник в первинній єдності людини що цілком перебувала у владі своїх емоцій перед цим людина представала звичайною жвавою істотою і залишалася в такій якості лише іграшкою досвіду своїх переживань нездібний до якого-небудь рефлективного аналізу щодо свого походження і своєї долі і тепер раптом він виявив себе таким що стоїть перед трьома доленосними чинниками - наділений тілом душею і духом перед кожним з яких він мав моральні зобов'язання імовірно вже при народженні було вирішено чи проведе він своє життя в гилическом або пневматичному стані або ж в якомусь невизначеному місці розташування між ними міцно укорінена дихотомія грецького розуму зробила останній гострішим і проникливішим а результуючий її акцент значно змістився тепер на психічне і духовне що привело до неминучого відділення від гилической області тіла всі найвищі і кінцеві цілі лежали в моральному призначенні людини в його духовному надмирському і надземному кінцевому перебуванні і відділення гилической області перетворилося на розшарування між світом і духом таким чином первинна чемна мудрість виражена в піфагорійських парах протилежностей зробилася пристрасним моральним конфліктом ніщо проте не здатне так розбурхати нашу самосвідомість і настороженість як стан війни з самим собою навряд чи можна помислити про яке-небудь другом ефективнішому засобі збудити людську природу з безвідповідального і безневинного напівсну первісної ментальності і привести її до стану усвідомленої відповідальності цей процес називається культурним розвитком він у будь-якому випадку є розвитком людської можливості розрізнення і здібності до думки - свідомості взагалі із зростанням знання і підвищенням критичних здібностей були закладені основи для повсюдного подальшого розвитку людського розуму з точки зору (з позиції) інтелектуальних досягнень особливим розумовим продуктом що далеко перевершив всі досягнення стародавнього світу стала наука вона закрила тріщину між людиною і природою в тому сенсі що хоча людина і був відокремлений від природи наука дала йому можливість знов відшукати своє відповідне місце в природному ладі речей проте його особлива